• 0800 215 486
  • Пн. - Пт.: 08.00 - 18.00 Сб.: 10.00-17.00

Історія видалення жовчного міхура Корсачової Ніни Миколаївни, 40 років, Київ

Нічого зайвого в організмі немає. Я теж так вважала, і щиро вірила, що я та мої дорогоцінні органи – одне неподільне ціле. Так, у мене з народження був загин жовчного міхура, жовч у ньому періодично застоювалася, і все це періодично виливалося в цілком терпимий біль у правому підребер'ї.

Щоб переконатися в тому, що густа жовч не переродилася на каміння, я справно раз на півроку відвідувала кабінети УЗД. І все було відносно спокійним до весни 2018 року.

Наступного дня, десь ближче до полудня, за мною надіслали медбрата. Прямо в палаті я роздяглася, лягла на каталку, мене накрили простирадлом і повезли в операційну. Переживала я даремно. У вену ввели наркоз, і я відключилася. Прийшла до тями вже в палаті, коли мене перекладали на ліжко. Трохи нудило, хилило в сон, але нічого не боліло: все ще діяв наркоз. Про операцію нагадували чотири невеликі шрамики на животі, заклеєні пластиром. Через кілька годин я встала, щоб сходити до туалету. Перші кроки давалися важко, була сильна слабкість, паморочилося в голові. Наступного дня після операції почала ходити лікарняним коридором, щоб уникнути спайок, а другого дня вийшла в парк, розташований на території госпіталю.

У шпиталі я провела десять днів. Весь цей час кололи знеболювальні, тому сильного дискомфорту я не відчувала. Після зняття швів та контрольних аналізів я вирушила додому, взяла лікарняний та продовжила реабілітацію вже в домашніх умовах. Деякий час довелося обробляти ранки, але досить швидко затягнулися. Щоб уникнути проблем із травним трактом, перший місяць дотримувалася суворої дієти. Їла рідку вівсяну кашку, пюре з гарбуза-картоплі-моркви, протерті овочеві супи, запіканки з овочів і сиру, суфле з курячої грудки, парові котлети з нежирної риби. Жодних ліків виписано не було, тому дотримувалася лише дієти. Лікар попередив, що піднімати вагу понад три кілограми не можна, тому намагалася дотримуватися цієї рекомендації. Включала крокомір і щодня збільшувала дистанцію. Брала з собою на прогулянку чоловіка чи подругу, все-таки слабкість ще давалася взнаки. Дільничний хірург не поспішала виписувати з лікарняного, поки стан повністю не стабілізувався. Загалом я пробула на лікарняному близько місяця.

У перший рік після операції я дотримувалася меню столу №5. Поступово включила до раціону варену ковбасу та сир, повністю виключила житній хліб, свинину, жирну рибу, сало. При дотриманні дієти почувалася чудово. Щойно порушувала систему, починалися біль у шлунку, почуття тяжкості, підвищена газоутворення. При таких порушеннях під час їди приймала фестал або інші ферментні препарати, симптоматика йшла.

Як і раніше, сьогодні я намагаюся дотримуватися здорового способу життя. Іноді, звичайно, дозволяю собі шматочок торта, трохи сала, бутерброд із червоною рибою. Можу відзначити, що ШКТ після видалення жовчного стало більш вразливим. Якщо раніше жовч накопичувалася в жовчному міхурі, була концентрованою, то тепер вона безконтрольно йде в кишку, викликаючи низку неприємностей. Це і почуття тяжкості, і печіння, і закидання жовчі у шлунок. Нинішня жовч не справляється із дезінфекцією кишечника, тому зростає патогенна флора. Рази два на рік я буваю у гастроентеролога із загостреннями, пропиваю курси інгібіторів протонної помпи (омепразол, разо тощо), інші ліки, що дозволяють відчути тимчасове покращення. Але якщо вибирати із двох лих, то думаю, я обрала менше. Терпіти жовчні коліки - пекельне мука. А якщо, не дай Боже, камінь заблокує жовчні протоки або зовсім прорве жовчний — лиха не уникнути. До речі, каміння, яке мені лікар вручив після операції, розсипалося на порошок буквально через місяць... Шкода, що вони не зробили цього, коли були всередині мене.

Мої поради тим, хто має проблеми з жовчним міхуром:

  • Не поспішайте робити висновки щодо першого УЗД. Обов'язково пройдіть декілька досліджень.
  • Знайди хорошу клініку та грамотного лікаря. Читайте відгуки, слухайте поради знайомих.
  • Не бійтеся операції. Переживання тільки піднімуть нерви, а вам знадобляться сили та спокій. Все, що ви запам'ятаєте, — це введення наркозу у вену та пробудження в палаті вже після операції.
  • Дотримуйтесь рекомендацій. Це дозволить уникнути проблем у майбутньому.
  • Намагайтеся не залежуватися після операції, щоб уникнути спайкового процесу.
  • Краще потрапити на планову лапароскопію, ніж екстрену порожнинну операцію. Після лапароскопії приходиш до тями набагато швидше, немає великих швів, проколи гояться досить швидко.
Коментарі  
+1
Я перенесла подібну операцію чотири роки тому. Жовчний міхур був збільшений у розмірі до 15см. Екстрене хірургічне втручання було лапароскопічним. Мене виписали четвертого дня після операції. Перший місяць дотримувалася дієти: вівсянка, гречка та відварена курка. Зараз їм практично все, але невеликими порціями і часто. Якщо переїдаєш – то одразу ж нетравлення. Ліки постійно не приймаю, тільки перед рясним банкетним столом використовую фестал або мезим. Однак діарея – це те, що залишається назавжди після такої операції. Вона може застигнути тебе зовсім несподівано. Це, звичайно, заважає вести нормальний спосіб життя, подорожувати без обмежень. Чи існує спосіб звести до мінімуму цю проблему після холецистектомії?
Додати коментар

Контакти

0800 215 486

м. Київ, Харківське шосе 121, 1-й поверх, кабінет 103

Години роботи

  • Пн. — Пт.:
  • 08.00 — 18.00
  • Сб.: 10.00 — 17.00
  • Нд.: Закрито
  • 0800 215 486
  • Пн. - Пт.: 08.00 - 18.00 Сб.: 10.00-17.00