• 0800 215 486
  • Пн. - Пт.: 08.00 - 18.00 Сб.: 10.00-17.00

Історія видалення жовчного міхура Анастасії Миколаївни Романової, 27 років, Київ

Доброї доби! Хочу поділитися своєю історією видалення жовчного міхура за допомогою операції лапараскопії.

З чого все почалося?

Перший дискомфорт я відчула приблизно через місяць після народження дитини – приблизно у квітні. Спочатку це було просто поколювання у правому боці, якому я не надала особливого значення. У той момент я почала займатися легким фітнесом, і пов'язувала болючі відчуття саме з цим. Мені здавалося, що я роблю або велике навантаження (хоча вправи були елементарними), або зарано приступила до занять.

Надалі ситуація лише погіршувалась. Мене почали мучити болі на регулярній основі. Вони з'являлися в різні часи доби, частіше ввечері. Прив'язки до їди не було. Я ніяк не могла зрозуміти причини.

Приблизно через півроку почалися болі оперізувального виду приблизно на рівні нижніх ребер. Також відчувався біль у центральній частині хребта.

На цьому етапі я вирішила вперше звернутися за допомогою. Я сходила до терапевта, яка без УЗД чи аналізів сказала, що напевно у мене проблеми зі шлунком та хребтом після пологів. Призначила дієту, що щадить, яка виключала жирне, смажене, копчене, газоване, занадто тверде. Також рекомендувала курс масажу. Позитивних змін не сталося. Болі також тривали то трохи сильніше, то менше.

Як я дізналася про діагноз?

Такі болючі відчуття тривали ще приблизно півроку, поступово частішаючи і посилюючись. Родичі наполегливо рекомендували сходити до лікарні, але я вже зверталася один раз до фахівця, і вигадувала собі пояснення болю сама на основі Інтернету.

Далі почалися вже серйозніші напади. Вони могли тривати 3-4 години, під час яких був просто пекельний біль. За неї не можна було ні лежати, ні сидіти. Неможливо було заснути. Потрібно сказати, що протягом усього цього часу біль був дуже сильним, а жодні знеболювальні не допомагали.

Крайнім став напад, коли мені було погано протягом 6 годин поспіль із непритомністю. У цей момент ми вирішили доїхати до найближчого відділення лікарні, де мені сказали, що таке буває після пологів і не має значення, що минув рік. Поставили укол знеболюючого та сказали їхати додому. Укол не допоміг зовсім. З болем я мучилася ще протягом 10 годин, потім вона стихла, напад пройшов.

Через пару днів я записалася до терапевта. Вона миттєво з моїх симптомів поставила діагноз – холецистит. Після цього вона призначила аналізи і сказала зробити УЗД органів черевної порожнини. Все підтвердилося. Плюс на УЗД було видно, що у жовчному міхурі каміння та пісок.

Терапевт призначила препарати. Вона сказала, що видалити жовчний міхур ми завжди встигнемо, і треба за нього поборотися. Були призначені медикаменти, які мали розчинити каміння, вивести їх. Також прописали дієту стіл 5.

До чого привів прийом препаратів для розчинення каміння?

З цього моменту біль став постійним. Вони стали трохи терпимішими, але тривали постійно, без зупинки. Чомусь мені здавалося, що це нормально – має щось хворіти, а отже, працює, розчиняє каміння. Терапевт також говорила, що дискомфорт може бути.

Я промучилась приблизно 2-2,5 тижнів. Потім раптом я помітила:

  • я постійно сверблю;
  • сеча стала насиченим кольором темного чаю;
  • кал, навпаки, посвітлішав, став світло-світло бежевим.

На цьому етапі я злякалася. Почала дзвонити терапевтові, але вона не брала слухавку. Я вирішила терміново їхати на УЗД до найближчої відкритої лікарні. Там ще раз підтвердили наявність каміння та холециститу. Також сказали, що у мене пожовкла шкіра і стали жовтими білки очей (сама я цього не надто помічала), і поставили попередній діагноз – механічна жовтяниця.

Чоловік дуже злякався, і ми поїхали до стаціонару. Там мене довго водили по різних відділеннях та брали аналізи на все на світі. Я побувала у відділеннях терапії, де ставили попередні діагнози гепатиту В та С, перевіряли шлунок. Зрештою привели до хірургії, де з другого УЗД побачили все-таки каміння у жовчному і сказали, що треба терміново лягати і видаляти, інакше можуть бути наслідки. Лікар пояснив, що взагалі неприпустимий прийом таких препаратів, оскільки виникають додаткові проблеми, і механічна жовтяниця – один із можливих варіантів, але все могло закінчитися набагато гірше, аж до смерті.

Перебування в хірургії

У хірургії також поставили діагноз – механічна жовтяниця. Вона виникає, як мені пояснили, при закупорюванні жовчними протоками. Вирішили 2 дні поспостерігати, поставити крапельниці з препаратами, сподіваючись, що камені з жовчних проток вийдуть самостійно.

Цього не сталося і мене терміново відправили до найближчого великого міста, де є обладнання, що дозволяє видалити камені з жовчних проток без смугової операції. Це мені сказали ввечері, а вранці я вже була там у лікарні. Операцію призначили на 09.00, але провели тільки о 13.00. Мені зробили:

  • ендоскопічне втручання – папілотомія та видалення конкременту кошиком, тобто розріз жовчної протоки, видалення каміння, їх запайка (на жаль, не знаю вірних медичних термінів);
  • катетеризація жовчних проток – установка стенту – щоб уникнути повторення влучення каменів у жовчні протоки до моменту видалення міхура, усунення набряків.

Ця операція проводиться за допомогою обладнання чимось шланг для проведення ендоскопії шлунка. Без наркозу. Це було жахливо.

Після цього мене відвезли до палати, переклали на ліжко. Три доби я не могла вставати взагалі, далі почала потроху вставати та ходити. Їсти не можна було протягом тижня. Дозволили лише легкий бульйон курячо-овочевий та компот із сухофруктів. Також ставили численні крапельниці. Через 5 днів мене виписали з рекомендацією негайного проведення операції з видалення жовчного міхура .

Лапараскопія та відновлення

Операцію з лапараскопії провели через 6 днів після попередньої. Відразу ж після повернення до рідного міста. Тут я вже не переживала, після всього того, що сталося, операція під загальним наркозом здавалася мені посильним завданням.

Все пройшло для мене швидко, адже я спала. Потім повернули в палату і попередили, що нудитиме. Ненавиджу це відчуття і блювоту. Тому я намагалася лежати і спати аж до наступного дня, щоб уникнути додаткового дискомфорту.

Через шість годин я вже почала потроху вставати і ходити. Спочатку мені потрібно було притримувати рукою попереду трохи вище за живот, де було найболючіше. Але біль був несильний, більше дискомфорт. Головне – рухатись повільно. Шлунок заробив сам, наступного дня.

У лікарні я провела 3 дні та мене виписали додому. На жаль, дитину (йому на той момент було 1 рік і 3 місяці) я поки що залишила з її бабусею та дідусем. Після операції я не могла надто довго ходити, тому що не було сил. Мені дали такі рекомендації:

  • дотримуватися дієти стіл 5, тобто виключити смажене, жирне, копчене, газоване, гостре, пряне, їсти по можливості тільки тушковане, варене без великої кількості спецій;
  • сказали поки що відмовитися від кави, міцного чаю, солодощів, не вживати свіжі овочі та фрукти;
  • також сказали не піднімати тяжкості протягом місяця мінімум.

Повертатися до звичного раціону сказали потрібно через 4-5 тижнів. Вводити продукти необхідно дуже акуратно. Спочатку сказали почати з четвертинки жовтка, і якщо не буде жодного дискомфорту, то через 2-3 дні можна ввести ще якийсь продукт. Дитина забрала його вже лише через 2 тижні, коли трохи прийшла до тями після двох операцій поспіль.

Біль у мене більше не було. Нічого не турбує, хоч минуло вже півтора роки. До звичного раціону повернулася через 1-1,5. Дозволяю собі іноді і смажене, і копчене. Загалом ні в чому себе не обмежую. Жодних медикаментів не п'ю. Загалом мені сказали, що якщо організм молодий (мені 27 років), тобто всі шанси на те, що організм повністю відновиться, і більше дискомфорту чи наслідків не буде. Сподіваюся так і буде.

Хочу порекомендувати всім, якщо відчуваєте біль, одразу звертайтеся за допомогою. У разі жовчного міхура не можна користуватися препаратами для розчинення каменів. Їхня поява – показник того, що саме цей орган уже не працює, а його функції взяли на себе інші, насамперед печінку. Як мінімум, потрібно відвідати двох-трьох фахівців, і лише потім робити висновки. Не страждайте від болю протягом такого довгого часу, як я, а відразу йти до лікарів.

 

Коментарі  
+1
Це дуже сміливо з Вашого боку, що Ви змогли поділитись такою історією! Я ось не можу так про це розповідати... Здається, це занадто особисте. Але я вас чудово розумію! Зазвичай не звертаєш особливої уваги на болі, а в мене ще й больовий поріг високий, тобто помітила я, коли вже взагалі стало страшно хворіти... Насилу все це змогла пережити. Дуже вже боюся операцій. Вам дуже пощастило, що з Вами був чоловік, котрий зміг Вас підтримати! І батьки, які наглядали за дитиною. На жаль, у мене підтримки майже не було...
Додати коментар

Контакти

0800 215 486

м. Київ, Харківське шосе 121, 1-й поверх, кабінет 103

Години роботи

  • Пн. — Пт.:
  • 08.00 — 18.00
  • Сб.: 10.00 — 17.00
  • Нд.: Закрито
  • 0800 215 486
  • Пн. - Пт.: 08.00 - 18.00 Сб.: 10.00-17.00